П’ЯТЕ ПТУ У ДОЛІ ОЛЕНИ КАЧКОВСЬКОЇ

OLYMPUS DIGITAL CAMERAСвітловодське професійно-технічне училище №5 вважається одним із кращих в Кіровоградській області серед споріднених навчальних закладів… Ми не будемо наразі говорити, що це заслуга директора. Це так. Але це ще й і заслуга всього колективу в цілому і кожного його члена зокрема. З одним із них ми і вирішили поспілкуватись… Тож, знайомтесь – Олена Іванівна Качковська, педагог і майстер виробничого навчання за покликанням, як сама вона вважає. «Бо ще з дитинства я мріяла стати вихователькою і в молодших класах школи-гімназії №4, яку я закінчила 1993 році я по доброму заздрила вчителькам, які у нас викладали – вони всі були такими авторитетними серед нас, учнів. Ми заслуховувались ними і вони могли слухати нас», – згадує пані Олена. Цікава деталь – на шляху до своєї викладацької роботи у названому ПТУ, дівчина по закінченні дев’яти класів своєї гімназії поступила на навчання саме до цього ПТУ, яке вона достроково закінчила у грудні 1996 року з Червоним дипломом. «Таким чином моєю першою спеціальністю стала «Оператор комп’ютерного набору». Але обставини склалися так, що за фахом працювати не довелося – півроку відпрацювала бухгалтером в одній місцевій приватній фірмі. А паралельно – навчалася на підготовчих курсах Харківського фінансово-економічного інституту. На той час у мене виникло бажання здобути економічний фах. Але не судилося…». Пані Олена дуже любить і шанує своїх батьків. А ще – вона слухняна у них доня. Саме батьки якось зустріли майстра виробничого навчання (як ви вже, шановний читачу, здогадалися) ПТУ №5 і їхню знайому Нелю Захарівну Ржевську.

  • Жінка тоді поцікавилась, як, мовляв там Альона. А Альона збирається поступати до інституту у Харкові на економіста, відповіли батьки… Не знаю, якими аргументами Неля Захарівна вплинула на моїх маму і тата, але вони мені порадили подумати над вступом до іншого харківського закладу – до інженерно-педагогічної академії. А так, як я дівчинка слухняна (посміхається), я послухалася і, замість інституту, успішно склала співбесіду до академії на спеціальність «Професійне навчання. АСУ промисловими установками». А по закінченні – повернулася до Світловодська.
  • Отакої! Поміняти Харків з його потенціалом кар’єрного та інших ростів і повернутись знов до нашого депресійного містечка. Смисл!?
  • Якщо спиратися виключно на ці амбітні перспективи, то, дійсно, смислу немає. Але я вважаю себе людиною, якій бракує марнославства (посміхається). До того ж у Харкові я скучала за мамою і татом – я ж у них єдина дитина.

Але була і ще одна вагома причина залишити півторамільйонний Харків. Як зазналася врешті пані Олена, цією причиною було кохання на ім’я Олег. Вони вже років чотири  як були нерозлучною закоханою «парочкою», аж поки дівчина не провела свого хлопця до армії. Їхнє кохання витримало випробовування цією розлукою. У 2001 році Олег демобілізувався і саме цього року Олена закінчила академію… «Ні, я з вами не згодна – це не впертість. Просто, я жінка. А жінки – це «шиї», на яких тримаються «голови», тобто, чоловіки», – жартома відповіла пані Олена на те, що її Олег  пропонував коханій «звити сімейне гніздечко» у рідному Світловодську. Так вони у 2002 році й побралися. Їхній донечці Ользі  вже 12 років і вчиться вона у тій же гімназії, де вчилася її мама.

Того ж таки, 2001-го, року, продовжує наша співрозмовниця, її батьки  зустрілися із своєю знайомою Ритою Василівною Криворучко, яка працювала на той час викладачем спецдисциплін, як здогадався вже читач, все у тому ж ПТУ №5. Звісно, вона передала їхній дочці вітання і порадила працевлаштуватись (все вірно!) у ПТУ №5…

І ось уже чотирнадцятий рік, як Олена Іванівна «сіє розумне, добре, вічне» у цій альма-матер. Викладає «Інформатику і інформаційні технології» та працює майстром виробничого навчання. А з вересня минулого року тут було впроваджено нову спеціальність – «Контролер – Касир. Адміністратор». І їй було довірено працювати на цій спеціальності майстром виробничого навчання. А ще віднедавна колектив ПТУ довірив їй бути на чолі своєї профспілкової організації.

  • Якщо порівнювати викладання у середній школі і ПТУ, де важче?
  • Мені складно порівнювати, адже у школі я не викладала. Нелегко, думаю, і там. Та все ж учні професійно-технічних училищ, на мій погляд, більш цілеспрямовані від школярів-старшокласників, які ще остаточно не визначились, чим вони будуть займатися після «випускного дзвоника». А от наші учні, принаймні, років на два-три знають конкретно, чого їм треба досягти. Вони у нас, я би сказала, більш доросліші.
  • Вашій донечці, ви сказали, 12 років. Ще трішки, і перед нею постане дилема: що ж робити після школи… Чи не станете ви у позу, коли вона вам заявить про намір вчитися у ПТУ?
  • В жодному разі! Навіть більше того – я вітатиму таке її рішення. Адже, навчання у ПТУ дає відповідну спеціальність, яка вкупі із «прищепленою» цілеспрямованістю, про яку я говорила, відіграє немаловажну роль у разі бажання навчатися ВУЗі.

… Повертаючись до причин повернення пані Олени з Харкова до Світловодська – батьки та кохання – наша співрозмовниця назвала ще одну, третю, причину. Це – любов до рідного міста. Тож і подумалось: зарано «ставити хрест» на Світловодську, коли мешкають у ньому такі люди. Значить у нього (Світловодська) є своя світла перспектива.

Денис МИХАЙЛЕНКО

У розділі : Людина праці

Про автора

Публікації по темі

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені (обов’язкове)

Розсилка новин