Як люди приходять в професію? Наприклад в сферу тех-персоналу. Іноді, тому, що так складаються обставини, іноді за покликанням. Так, саме за покликанням! Адже професія є необхідною і від сумлінності і відповідальності людей, які працюють в даній галузі, залежить не тільки порядок і чистота, але і наш настрій – звісно, приємно бачити чисті вулиці, гарно вистрижені газони, охайні будівлі, а в нашому випадку, рідну школу.
Але, більшість людей сприймають чистоту, як належне і не вважають своїм обов’язком прибрати за собою після відпочинку в парку чи сквері, адже “є люди яким за це гроші платять“, і таких людей, на жаль, більшість.
Як розповідає тех-працівник школи №1, м. Світловодська, Наталія Михайлівна: “приємно дарувати чистоту людям, відчуваєш свою значимість, але взамін хочеться хоч трішки поваги з боку учнів“. До речі, вся сім’я Наталії Михайлівни, пов’язана з 1 школою: батько, Солошенко Михайло Павлович навчався в ній, сама Наталія Михайлівна та її дочка теж випускники нашої школи.
Ще одна “чарівниця” школи – Любов Василівна, працює в школі з 2001р. Працювати прибиральником службових приміщень, пішла за обставинами долі, бо за професією є монтажником радіоапаратури і після того, як почали закривати більшість підприємств, трудовий шлях привів її до ЗОШ №1.
Зі школою пов’язана також і її сім’я – син здобув тут середню освіту, внучка Юля наступного року поповнить ряди першачків 1 школи.
Вже майже 9 років, в школі працює Лариса Дмитрівна. Її чоловік закінчив 1 школу, син з дочкою зараз теж навчаються в ній. Сама Лариса Дмитрівна приїхала в м.Світловодськ з с. Левківка, там закінчила школу, працювала на різноманітних посадах, попереднє місце роботи – на пошті, подобалось і було в радість, але через часті хвороби маленького сина вимушена була змінити роботу, ось і вирішила жінка піти працювати тех-працівником через більш сприятливий графік, а згодом звикла до дружнього колективу і не захотіла покидати лави шкільних “чарівниць”.
Дуже цікавою і багатогранною людиною є ландшафтний дизайнер школи – Григорій Миколайович. За професією є вчителем фізики, закінчив Полтавський Педагогічний інститут ім. Короленка. Працював в полтавській школі, згодом в експерементальній школі АН України в с. Зибке, також був на посаді директора. Викладав у першій школі з 1991р., де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Федорівною, яка працює бібліотекарем і донині. З 2009р. Григорій Миколайович на пенсії, але того ж року погодився на прохання керівництва працювати сторожем. З 2011р. за станом здоров’я вимушений був перейти на роботу ландшафтного дизайнера. “Мені приємно бачити чистоту і порядок який я
створююю», говорить про свою роботу Григорій Миколойович.
Робота тех-персоналу є необхідною і важливою для суспільства, адже вони виконують дуже непросту роботу задля того, щоб нам було приємно і зручно ходити вулицями, дітям комфортно навчатись в школах, відвідувати садочки, тощо.
Натомість, ці люди хочуть лише розуміння і поваги до їхньої праці і безумовно, вони заслуговують на це, а головне: найщиріші слова подяки і побажання здоров’я в їх не легкій, але конче необхідній праці.
Анна Кириленко
Залишити коментар
Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені (обов’язково)