Сонечко визирнуло із-за хмар, приголубило вулиці міста і сніги та льодові гірки почали танути «на очах». Майже весняна ідилія розгорнулася у Світловодську на початку лютого: сонце світить, пташки співають, струмочки дзюркотять, ями на дорогах чекають на безпечних автолюбителів…
«Ну то й що, – скажете Ви, – в цій ідилічній картині для нас з вами нічого нового – як і завжди, разом зі снігом тане і асфальтне покриття міських доріг». І будете праві. Але виконуючи черговий норматив автослалому по дорозі на роботу, аби колеса не стали квадратними, згадуючи «незлим, тихим словом» автодорожників, погоду, президента з прем’єром та Великий Всесвіт в цілому, згадав і нашого міського голову. Точніше – одну тезу, яку Валентин Валентинович часто повторює, мовляв, якщо ми не відремонтуємо будівлю виконкому і не приведемо в належний вид паркову зону на площі (з пам’ятником), жоден інвестор в нас не затримається, бо побачивши ту «руїну» – розвернеться і поїде геть…
Можливо, пане голово, воно й так, тільки є в мене сумніви з приводу того, що той потенційний (чи примарний) інвестор взагалі доїде до Вашого виконкому, не втративши коліс, аби оцінити всю оту красу…В нас же ж з якого боку не заїдь – одна «краса» гарніша іншої!
Переконаний, Ви знаєте, про що я веду мову, та на всякий випадок додаю декілька ілюстрацій.
Андрій Бондар.
Leave a Reply
Your email address will not be published. Required fields are marked ( required )