Світловодський вибір

Лірична багатосерійна драмедія в особах.
Частина перша: Маємо те, шо маємо
Для того, щоб зрозуміти, що відбувається в світловодських владних лабіринтах та чому і як, на Світловодськ звалилось таке «щастя» у вигляді нинішніх «керманичів», «Світловодська газета» пропонує згадати з чого все починалось…

 

Восени 2015 року світловодці обрали нового мера та депутатський корпус, який своїми рішеннями і діями на благо ввіреної їм території, мав привести нас якщо не до «райських угідь»,  то на крайній випадок, до сталого економічного розвитку. Принаймні, так обіцяли всі ці народні радєтєлі, допоки були кандидатами. Ми повірили і обрали. Як виявилося – на свою голову…

27 жовтня 2015 року ми дізналися, що найбільшу кількість голосів у змаганнях за крісло мера здобув Козярчук Валентин Валентинович – 2692 голоси. Його найближчими переслідувачами стали Котенко Юрій Миколайович –2413, Степура Руслан Станіславович – 2216 та Френкель Геннадій Юрійович – 2188.

Через кілька днів ТВК оприлюднила результати по депутатам. До Світловодської міської ради сьомого скликання потрапили представники наступних політичних сил: ВО “Свобода” набрала 2209 голосів виборців (бл.13%), ВО “Батьківщина” – 1643 (9,6%), Блок П.Порошенка “Солідарність” – 1363 (8%), “Українське об’єднання патріотів – УКРОП” – 1771 (10,4%), “Самопоміч” – 1324 (7,8%), Радикальна партія О.Ляшка – 1459 (8,5%), Партія пенсіонерів України – 1038 (6,1%), ГР “Народний контроль” – 1472 (8,6%) та  Опозиційний блок – 2176 (12,7%).

Таким чином, по 5 представників у раді отримали «Свобода» та Опозиційний блок, по 4 – «Батьківщина», УКРОП та «Народний контроль», по 3 – «Самопоміч», «Солідарність» імені Порошенка, радикали Ляшка і «пенсіонери».

До речі, за офіційними підрахунками, із 40 399 виборців, зареєстрованих в нашому єдиному одномандатному окрузі на той час, участь у голосуванні взяли лише 17 656 осіб.

Не густо, відверто кажучи. Більше того, варто зазначити, що 22 тисячі наших громадян не мають права навіть рота відкривати, скиглячи про низькі соціально-економічні показники міста, стан доріг, освітлення тощо. Люди, які не спромоглися підняти свою… ну, місце, яким іноді думають… і прийти на дільницю, щоб підтримати того чи іншого кандидата або партію, після цього хочуть жити в розвиненому квітучому місті? Любі наші і шановні, ви того не варті! Жорстко? Можливо. Але це правда.

Давайте для прикладу порівняємо двох кандидатів: один демократичний, уважний, вихований, досвідчений, розумний і ввічливий, інший – дурний як чіп, але тоталітарний і жорстокий. У першого на дільницю не прийшло 50% (ну, як у нас, у демократичному Світловодську), у другого явка майже 100%, бо ніяких «хочу-нехочу» – залізний порядок. Здогадайтеся, хто переміг? Визирніть у вікно – за вами ще не приїхав «воронок»?

Отже, результати виборів… В принципі, більше всього здивувала несподівана любов народу до ВО «Свобода» – Р. Степура, який всього за півроку залишив по собі «незабутнє враження» в  Світловодському районі, мало не став мером міста. Проте, став депутатом обласної ради. І не зважаючи на те, що і слова, і діяння, як його, так і всієї політсили, дивні і чудні (про це – в наступних частинах), кажуть, має амбіції на ВРУ.

Новачками стали «Пенсіонери», але тут здивування мінімальне – справжні пенсіонери побачили слово «пенсіонери» і суто рефлекторно «сдєлалі птіцу». Напевне, вірили, що на окремій світловодській землі життя людей пенсійного віку стане кращим і світлішим. Ну, не сталося…

Високою, завдяки міцній політичній агітації, стала підтримка серед населення «УКРОПУ», очільником якої був безпосередньо обраний мер В. Козярчук. Це говорило про чималу довіру світловодців до лідера політсили, але… згодом виникло багато питань як до найближчого оточення, так і напрямку, яким ми всі «рухалися вперед» (і про це пізніше).

Всі інші політичні сили отримали цілком логічну підтримку електорату – ми як завжди голосували не за «тут», а за «там» – за Юлю, Пєтю, Олежку тощо. Як пояснити людям, що «юліпєтіолєжки» сидять не тут і по великому рахунку, на Світловодськ їм… ну, ви зрозуміли? А ті люди, які нібито мають представляти їх тут, в основному представляють тільки самих себе. Нажаль.

Все, що відбувалося потім – цікава, захоплююча і в той же час, дуже сумна історія. Але не будемо забігати наперед. Далі буде…

Дмитро Волковий.

About the author

Related Articles

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked (required)

Розсилка новин