Олександр Скотніков: «Війна ще не скінчилася, а про ветеранів вже забувають»

Юрій Безкоровайний, Олександр Скотніков

Там війна. Там все досить просто: з одного боку ненависний ворог, свист куль і вибухи снарядів, щосекундне відчуття небезпеки і постійно напружені нерви. З іншого ­– честь і вірність, перевірені бойові побратими, свої хлопці, з якими разом і в вогонь, і у воду.  А тут тиша і благодать, мир і спокій… Завдяки кому, хоч пам’ятають? Але все далеко не просто – від несправжніх посмішок тхне байдужістю, а вичавлені слова розуміння і обіцянки про підтримку можновладців перетворюються на пусті балачки. Для чого? Для піару? Чи просто так, аби відчепилися? А як же Закон, як же рішення Кабміну та Верховної Ради? Як же совість в кінці кінців!!?
Хоча, використовувати в одному абзаці слова «совість» і «можновладці» стало дедалі складніше. Щоправда, є ще слово: «ніякої»…
Сьогодні ми говоримо про наболіле із головою Світловодської спілки учасників АТО Олександром Скотніковим та волонтером Юрієм Безкоровайним, кандидатуру якого минулої сесії депутати міської ради відмовилися затверджувати на посаду керуючого справами виконавчого комітету.
Якщо пам’ятаєте, існує затверджена на рівні міської влади квота, за якою посада керуючого справами виконкому має відійти АТОвцям, але «на бумагє» і в реальності – то різні речі.
–  Квота, затверджена самими депутатами, передбачає на цій посаді представника саме спілки учасників АТО, – розповідає Олександр Скотніков. – Стільки розмов було про те, що «ми такі класні, погодили вам квоту». А коли дійшло до діла, то якраз ті, хто більше всього на словах відстоює поняття «патріотизму» і «інтереси захисників суверенітету України» – не проголосували. Люди, які називають себе обраними і постійно наголошують, що за ними стоїть міська громада, які нібито борються проти свавілля чиновників та відстоюють наші права і свободи на ділі виявляються заангажованими і некомпетентними навіть в найпростіших питаннях діловодства та місцевого господарства. Ми, до речі, дістали список поіменного голосування. І у нас є питання до таких «дєятелей» як Маліцький, Москаленко, до ВО «Свобода» та учасникам АТО в їх числі, зокрема. Це як розуміти?
За словами Юрія Безкоровайного, документи про висунення його кандидатури на посаду керуючого справами були подані ще взимку:
– Ми готувалися на чергову сесію, пройшли комісії, але оголосили по країні карантин. Ну, справу відклали. Потім сесій не було аж до травня. Довелося ще раз пройти всі комісії. Заперечень не було. Більше того, було багато таких, які говорили, що не заперечують.
Та ми переконалися в черговий раз, що «не заперечую» і «за» – це зовсім різні речі.
– Але ми не так просто не здаємося, – додає голова спілки АТОвців, – не звикли, ні тут, ні на передовій. Ми знову йдемо на сесію, на повторне голосування. Щоправда, цього разу ми нагадуємо про свої права і обіцянки влади.
Загалом, у ветеранів сучасної війни накопичилося дуже багато питань. А от представникам влади тих би взагалі не бачити. Навіть телефонного дзвінка на свята не дочекаєшся. У них, бо, багато справ. Нагальних і термінових.
– Сумно, війна ще не скінчилася, а про ветеранів вже забувають, – додає він.
Якщо ж говорити окремо про депутатів міської ради, то, відверто кажучи, похвалитися теж нічим – дехто обіцяв і підтримку, і допомогу, але далі слів справа не пішла.
Тому, доводиться АТОвцям справи, які стосуються безпосередньо їх та їхніх сімей, брати в свої руки – ходити коридорами, стукати в двері, «вибивати» те, що здавалося б, обіцяно на законодавчому рівні.
– Ми не жаліємося, – продовжує Олександр Скотніков, – що нас якимось чином утискують і «ображають». Ми не з того тіста і мало чого боїмося. Тому не варто. Ми просто констатуємо стурбованість станом справ у місті на сьогоднішній день. Наприклад, кілька днів тому стало відомо, що Світловодського району більше не буде. Тепер ми увійдемо до складу Олександрійського. А як бути із інфраструктурою? Чи залишать нам освіту, медицину, соціальний захист? Хто має займатися цими питаннями і де були наші обранці чи їх представники, коли таке рішення приймалося «нагорі»? Що за останні роки зроблено для розвитку міста? Де обіцяні нам інвестори? Не хочуть мати справу з нашою владою, яка вимагає більше, ніж може нести? Питань багато. Дуже багато, але доводиться визнати, що сьогодні на них не має відповіді ніхто. Тоді виникає інше: а вони там взагалі для чого?
Панас Божій.

About the author

Related Articles

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked (required)

Розсилка новин