Куля – дура, а ми? Чи з’явиться у Світловодську нелегальне стрільбище для вогнепальної зброї

Шокуючі історії про те, як одні громадяни нехтують здоров’ям та безпекою інших задля власної наживи чи просто розваги, ми часто бачимо по телебаченню. Але сприймаємо їх як щось далеке і для нас абсолютно безпечне. Та, як кажуть в Одесі, «всьо удивительноє рядом» і те, що вчора здавалося нереальним для спокійного Світловодська, сьогодні вже поряд.
Перше занепокоєння власники дачних ділянок товариства «Дніпро-2» відчули наприкінці зими, коли невідомі особи розгорнули бурхливу діяльність в прибережній зоні: вирубали дерева, знищили інші лісові насадження, після чого почали зводити дерев’яні конструкції, які більше всього нагадували фортифікаційні споруди. На запитання «а хто це і що це буде» їм відповіли: «Все нормально. Це АТОвці для себе базу зводять. Для тренувань».
– Коли мені вперше зателефонували і запитали, що це ми робимо на території «Дніпра-2», – згадує голова Світловодської спілки учасників АТО Олександр Скотніков, – я розгубився, не знав, що й сказати. Потім вирішив не тільки пояснити, що ми тут ні до чого, а й побувати на місці, побачити на власні очі, що там відбувається.
А на місці Олександр і його соратники побачили добре вичищену територію площею близько 2 га, на якій будується полігон, ніби то для пейнтболу та інших видів розваг із застосуванням пневматичної зброї.
Аж далі більше – за кількома полосами лісосмуги розгорнулася інша, не менш серйозна активність: велику ділянку лісу за допомогою екскаватора «вичищено» не тільки від дерев, а й знято родючий шар ґрунту, з якого утворено величезний насип у зріст людини.
– Можливо, люди, які далекі від військової справи, не зрозуміли б, який саме об’єкт зводять на краю дачного товариства, – пояснює голова спілки АТОвців, – але ми відразу розпізнали стрільбище для вогнепальної зброї.
Хлопці того ж дня звернулися до правоохоронних органів, але, як часто у нас буває, ніякого провадження відкрито не було: «Не має складу злочину». Довелося звертатися до екологів та представників держлісгоспу. Дякувати Богу, ці відреагували і прибувши на місце подій, склали акти про виявлені порушення і повідомлення для поліції стосовно знищення зелених насаджень та зняття родючого шару ґрунту на землях державного лісового фонду. Поліція отримала «склад злочину» і навіть конфіскувала техніку, яка працювала на об’єкті.
А хто ж, дозвольте поцікавитися, ото все «набудував»? Виявляється, замовником робіт є мешканець Кременчука, депутат чи то міської, чи то районної ради, який між іншим нібито прираховує себе до учасників АТО. Так от звідки чутки про АТОвців!
– Гадки не маю, де цей «АТОвець» дістав таку купу грошей (адже всі ці роботи коштують ДУЖЕ дорого!!!), але справа в іншому, – додає Олександр, – людина із бойовим досвідом точно знає, на стільки це все небезпечно і ризикувати життям і здоров’ям мирних городян не буде. Погляньте, відстань від початку стрільбища до найближчої дачної ділянки метрів 500. А куля летить набагато більше…
Для довідки, відповідно до чинного законодавства, стрільбища мають бути суто погодженні із Міністерством внутрішніх справ України. Питання доволі серйозне і порушення зазначених вимог несе за собою дуже серйозні юридичні наслідки. Тобто, «втіхаря» облаштувати полігон для того, щоб періодично постріляти – не вийде.
Забороняється обладнання  відкритих тирів (стрільбищ), призначених  для стрільби із малокаліберної зброї,  на відстані ближчій, ніж 2 км від населених пунктів і природних заповідних об’єктів, а для стрільби із крупнокаліберної зброї – 6 км.
– Справа закрутилася, будівництво зупинили, – продовжує Олександр, – от ми і вирішили, що наша місія завершена. Аж раптом через чотири місяці знову дзвінок: «Олександре, допоможіть!»
Їдемо на місце події разом. На місці потенційного стрільбища нас супроводжують місцеві дачники Поліна та Віктор. Вони розповідають, що в шоці від такого нахабства і досить серйозно переймаються тим, що їхні затишні будиночки несподівано можуть опинитися в центрі військових баталій. А куди ті кулі летять – це теж питання… Не дарма кажуть, що куля … Ну, пам’ятаєте, так?
– Я тут постійно прогулююся з дітьми, ходимо до лісу та на річку, – говорить Поліна. – Тут тихо, спокійно, ми приїздимо сюди відпочивати. Уявіть, на що це все перетвориться, коли тут почнуться стрільби. Крім того, це просто страшно – йти по лісі і не знати, чи не чатує на тебе чийсь невдалий простріл, чи не прилетить у вікно.
Виявляється, що нічого не зупинили. Все просто затихло, аби приспати увагу людей. А тим часом до обласної ради подано документи від згаданого громадянина на оформлення оренди зазначених ділянок терміном на 50 років, що в нашому розумінні фактично співзвучне із поняттям «назавжди». І нікого не зупиняє той факт, що це, як зазначено вище, землі держлісфонду.
Розуміючи, що питання вже далеко не місцевого рівня, Олександр Скотніков особисто почав «бомбардування» установ області, зокрема лісовиків та екологів. І було дуже дивно чути пояснення, мовляв, ми розуміємо, що це не законно, але нічого не можемо вдіяти, бо вказівка йде аж з самого Києва і ми не хочемо втратити роботу.
– Ми ж люди дорослі і добре розуміємо, я к в нашій країні робляться справи, – із сумом констатує Олександр. – «Порішали» собі «нагорі», а про людей звичайних ніхто й не думає. Але і ми так просто ситуацію не відпустимо. Не для того я там (в зоні АТО) під кулі ліз, щоб якісь «ділки» сьогодні стріляли із загрозою для життя та здоров’я людей на моїй рідній землі.
Голова спілки учасників АТО кілька днів «провисів» на телефоні. Телефонував і в Кіровоград, і до Києва. Спілкувався з усіма відповідними службами і всі як один обіцяли «повну співпрацю і сприяння». Хоча деякі розмови скоріше були на кшталт «…ви все робите правильно! Так і робіть далі, ми на вашому боці, ми за вас. Тільки ви подзвоніть сюди, напишіть туди. А ми, раптом що, завжди поряд, завжди на місці!».
От і довелося аж до губернатора дістатися. Щоправда, губернатора тут якраз чи то «прінялі», чи то «освободілі» (від займаної посади), тому спілкуватися довелося із першим замом голови ОДА Ігорем Кузьміним.
– Кузьмін досить серйозно поставився до озвученої мною проблеми і обіцяв взяти ситуацію під особистий контроль, – говорить О.Скотніков. – Сподіваюся, що область таки доведе цю справу до логічного завершення, так як на місцеву надії ми вже не маємо – толку з того, що секретар міськради О. Сапянов добре знає про всю цю ситуацію. Взагалі – нічого! А заступник голови ОДА (скоріше за все, вже виконуючий обов’язки Губернатора Кіровоградщини) – трохи інший рівень. Тим не менш, ми теж залишаємо ситуацію на контролі. Побачимо, що буде далі.
Слідкуйте за ситуацією разом з нами.
«СГ».

About the author

Related Articles

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked (required)

Розсилка новин