Анатолій Бабаченко: «Якщо ми приєднаємося до Світловодська, нам всім буде гірше.»

 

01-1На чергову сесію Світловодської міської ради виноситься питання стосовно звернення до громад Світловодського району з приводу створення єдиної територіальної громади. Власівська селищна рада є одним із ключових потенційних чи, скоріше, бажаних учасників, але з самого початку власівчани досить скептично ставляться до цієї ідеї. Тож, за декілька днів до сесії я вирішив поспілкуватися з цього приводу із власівським селищним головою Анатолієм Бабаченком. Про це та про інші цікаві аспекти життєдіяльності власівської громади пропоную матеріал  до вашої уваги.

Про об’єднання громад сьогодні говорять дуже багато, але ще не зовсім впевнено. Яка позиція Власівки стосовно об’єднання зі Світловодськом?

В першу чергу ми говоримо про те, що за законом об’єднання громад є добровільним. Також зазначено, що до більш достатніх громад мають приєднуватися менш достатні. Власівка є бездотаційною самодостатньою територією, тому ми прагнемо проводити об’єднання навколо нашої селищної громади, а не приєднуватися до незабезпечених, якою, наразі, і є Світловодськ. Це розуміють всі мешканці Власівки і цю думку поділяють зі мною всі без виключення депутати селищної ради. Тих коштів, які, як нам сьогодні обіцяє керівництво держави, мають залишатися на території, вистачить для забезпечення потреб нашої громади і тих, хто до нас приєднається в повному обсязі.

Місто Світловодськ сьогодні має досить складне фінансове становище, тож постає питання: чому ми, більш сильні, маємо приєднуватися до слабших? У Світловодська бюджет на 2016 рік менший ніж у 2015, у Власівки ­– навпаки.

Так, беззаперечним є той факт, що у міста є розвинена інфраструктура, якої сьогодні Власівка не має: поліція, лікарні, фінансові установи тощо. Але це єдина перевага міста. Проте, інфраструктуру ми можемо створити і в себе. Певний досвід у нас є. А з містом працювати на договірних умовах, наприклад, в розрізі отримання медичних послуг. Хоча, враховуючи те, що більшість власівчан їздить в кременчуцькі лікарні, договір щодо надання певних медпослуг ми можемо заключити і з Кременчуком. Та і більшість власівчан працюють саме в Кременчуці. У Світловодську – дуже мало. Нема там де працювати, відверто кажучи.

Отже, ми всі дуже добре розуміємо, що приєднавшись до Світловодська, ми знову втратимо свої доходи. Місто вирішуватиме свої проблеми, бо проблем там достатньо, а ми будемо на залишковому принципі фінансування. І хто б що не говорив, але так воно і буде. Маємо подібний приклад: село Максимівка, яка об’єдналася із Недогарками – люди просто в розпачі, бо було не дуже добре, а стало ще гірше, адже майже всі кошти залишаються в Недогарках. 

З ким  хоче об’єднатися власівська громада?

Давайте почнемо з того, що колись Власівка була центром великої територіальної громади, до складу якої входили села, з якими ми межуємо територіально. У нас є досвід і ми знаємо, як це має бути. Та через дивний розподіл за часів Радянського Союзу, ті території зараз знаходяться в складі Полтавської області. Якби зараз це були території Кіровоградської області – в нас би вийшла дуже гарна і цікава територіальна громада.

Я вже зустрічався з головою ОДА Сергієм Кузьменком з цього питання і озвучив йому нашу пропозицію: об’єднати територіальні громади Власівки, Подорожнього та Андрусівки в одну із центром у нас. Названі громади висловили свою готовність і бажання про об’єднання. Ми з ними вже декілька разів зустрічалися, обговорювали це питання і дійшли згоди діяти в такому напрямку.

Ми хочемо використати своє право на добровільне об’єднання на тих умовах, які задовольняють інтереси нашої громади. Пояснюючи голові ОДА нашу позицію я наголосив, що від свого не відступлюся і наша територіальна громада теж. Я все розумію, але не думаю, що область піде нам наперекір: вони мають врахувати нашу точку зору і піти нам на зустріч. Кузьменко обіцяв направити до нас свого заступника і розглянути нашу пропозицію більш детально.

Головне моє завдання зробити хоча б так, аби нам, мешканцям Власівки і приєднаних до нас громад, не було гірше, ніж до цього. А повірте, якщо ми приєднаємося до Світловодська, нам всім буде гірше.

А як щодо Павлівки?

На скільки мені відомо, Павлівка наразі не виявляє взагалі ніякого бажання з кимось об’єднуватися. Тому ми про неї не говоримо.

Як живе Власівка нині, які проблеми доводиться вирішувати і як виходить?

У нас чимало своїх проблем: бюджет Власівки наповнюється лише за рахунок податку на землю, а треба вирішувати питання комунального господарства, утримання будинків, ремонту дахів тощо. Зараз гостро постало питання проведення централізованого водопостачання на декількох вулицях, таких як Першотравнева, Козацька, Труда та ін. Раніше їх мешканці брали воду зі свердловин. Але зараз води не стало (мова йде про верхні шари ґрунтових вод ). Проект вже готовий і ми скоро почнемо класти водопровід.

Також ми почали відновлювати вуличне освітлення. Нажаль, в нашому бюджеті таких коштів нема, тому я віднайшов досить цікавий проект під патронатом ООН, зустрічався з їхніми представниками в Києві і вони обіцяли нам допомогти. Подробиць розповідати не буду, але скажу одне ­– я людина наполеглива і якщо поставив перед собою мету, досягну її. Тож, освітлення я зроблю, що б там не було.

Також проводимо дофінансування (40 % від загальної потреби) закладів культури та дитячого садочка. І всі вони чудово функціонують, на радість мешканцям селища та нашим діткам (до речі, дитячий сектор, з приводу якого місто і селище наприкінці минулого року «ламали списи», постійно радує власівчан чудовою концертною програмою. Наступна відбудеться 2-го квітня. Запрошують всіх бажаючих. – авт.).

Чи є зараз якісь ділові стосунки з містом, напрямки співпраці, може якісь спільні програми тощо?

Ні, нічого такого. Ми працюємо і живемо окремо. Та й принципи роботи в нас різні. Наприклад, під час минулого виконкому я став свідком, як черговий раз вирішували проблему спилювання дерева. У Світловодську це настільки складно! Для мене такої проблеми взагалі не існує. Незабаром ми теж будемо пиляти і підпилювати дерева. Я вже домовився з людьми, які виконають ці роботи і ми не заплатимо ні копійки бюджетних коштів. Вони просто заберуть деревину, яка нам абсолютно не потрібна.

Дороги теж після зими потребують відновлення. Ми чекаємо останніх заморозків. Після чого почнемо грейдерування та ремонт.

Чекайте! А як же тендера і тому подібне?

 Обійдемося без тендерів – будемо робити частинами на невеликі суми коштів і виконавця я собі візьму того, в якому впевнений і який дасть гарантію якості, а не того, хто зробить дешево і неякісно.

Як Вам праюється із нинішньою селищною радою?

Спочатку було складно. Мене не завжди розуміли і відповідно, підтримували мої пропозиції. Сьогодні люди вже зрозуміли, що за більш як 10 років попередньої роботи на посаді селищного голови, я маю чимало досвіду і володію всіма аспектами життєдіяльності селища. Наразі в мене є підтримка більшості і я з впевненістю дивлюся в майбутнє.

Аналізуючи розмову із Анатолієм Бабаченком виникає питання – між нами відстань трохи більше 10 км., а здається ніби пів-Європи: проблеми однакові, підходи інші. Чому так? Точніше, чому в нас знову не так?

 Микола ШВЕРНЕНКО.

Про автора

Публікації по темі

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені (обов’язкове)

Розсилка новин