ПОЕТЕСА ЯЩЕНКО: «БУЛО ЗВОРУШЛИВО ДО СЛІЗ»

Поетеса Ященко

Поетеса Ященко

Цими днями до нас звернулася наша читачка з Власівки Марина Ященко. Вона переповіла нам коротеньку історія, яка, вважаємо, заслуговує на увагу інших наших читачів… Маючи активну громадсько-патріотичну позицію, Марина Захарівна не може залишатись осторонь подій на сході країни. І по мірі сил і можливостей намагається підтримувати наші збройні сили у цій гарячій точці, більш-менш регулярно передаючи туди посилки з продуктами. От і цього разу – напередодні Великодня вона напекла пасочок, які, разом із домашньою консервацією передала волонтерам, які базуються у міському Палаці культури, для доставки на схід. А ще до своєї посилки вона поклала кілька аркушів із власними віршами, не забувши повідомити номер свого мобільного телефону. І аж ось минулої суботи, говорить пані Марина, увечері пролунав дзвінок. Виявилось, це дзвінок із Горлівки – з місця дислокації однієї з українських військових частин. «Чоловік назвався Олексієм, призивався з Кривого Рогу. Він від себе і від своїх побратимів дякував мені за посилку. Особливо, хлопцям сподобались мої консервовані грушки. А ще – мої вірші, які вони читали саме цієї години. Вони так зворушили хлопців-солдатів, що вони вирішили мені про це повідомити особисто. Ви можете уявити, як розрадив цей дзвінок моє жіноче серце?», – ледве стримувала сльози Марина Захарівна…

Віталій АСАУЛЕНКО

ЧЕРНОБЫЛЬЦАМ
Марина Ященко
Ревут реакторы сильнее за народ
И желтый дым рванулся в небеса,
Все в панике бежали, кто – куда,
А Пугачева песней догоняла.
И всей страной трудились Вы тогда –
Не думали о здравии своем,
Для смелости – сто грамм Вам выдавали,
Чтоб силы Вас не покидали.
И хочется поверить, что Чернобыль спит
И наши души успокоит,
От этого не стало лучше жить,
Спасателей своих нам не забыть.
Для Украины это страшнее, чем война
И слабенькие тихо умирают,
А мы гордимся Вами, господа
И перед Вами голову склоняем.

КО ДНЮ ПОБЕДЫ
Марина Ященко
День Победы! Это важный праздник,
Многое он выстрадал и выплакал,
За Родину он смело воевал
И умирал молоденький солдатик.
Сестренка верила, а мать ждала:
Вернется наш сынок в наградах,
Но, только весточка пришла –
Сереженька погиб в атаках.
Не выдержало мамино сердечко,
Упало и разбилось на части,
Сестренка, молодая сирота,
Отца из фронта не дождалась.
Вдали стоит сиротский домик,
Сестра седая в нем живет,
Расплывчато в окошко смотрит
И ждет, когда Сереженька прийдет.
Вот покосился памятник уже,
Могила заросла травою,
Сережу нашего никто не ждет,
А может, кто ромашки принесет?

У розділі : Суспільство

Про автора

Публікації по темі

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені (обов’язкове)

Розсилка новин