Україна сьогодні існує завдяки таким як вони

Сьогодні, 22 квітня, у Центральній міській бібліотеці відбулася зустріч (так званий «круглий стіл») між представниками спільноти ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції та працівниками урядових і комунальних служб та установ. Зокрема, в зустрічі взяли участь голова Світловодської міськрайонної організації «Союз Чорнобиль» Іван Маліновський, голова Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів Чорнобиля Анатолій Кучугурний, ліквідатор Євген Лазукін,  голова громадської організації “Чорнобиль-86” Володимир Плахотніченко, з одного боку, та перший заступник міського голови Олена Балюк, представник пенсійного фонду Світлана Бесараб, незмінний лікар, закріплений за ліквідаторами, Тетяна Городиська, а також представники соціального захисту та виконавчої служби – з іншого.

Олена Балюк доповіла, що станом на 1 квітня 2016 року в управлінні соціального захисту населення на обліку перебувають 607 осіб, які є потерпілими в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з них 384 – ліквідатори (в їх числі 74 – інваліди), 51 – евакуйовані, 55 –переселенці, 32 – вдови ліквідаторів і 84 діти. Також вона оголосила суми доплат та допомог, які нині отримують «чорнобильці».

«Я розумію, – завершила вона свою промову, – що не всі проблеми і питання, які вас турбують, ми, представники міської влади, можемо вирішити, але завжди намагаємося зробити максимум із того, що в наших силах.»

Представник ПФ в свою чергу зазначила, що в них на обліку сьогодні перебуває 430 ліквідаторів і всі вони отримують виплати вчасно і в повному обсязі, щоправда, визнала вона, розмір надбавок до пенсії «чорнибильцям» зовсім малий.

Тетяна Городиська зі свого боку бідкалася про те, що чорнобильський «мирний» атом почав діяти на ліквідаторів не відразу  і саме зараз, коли здоров’я ліквідаторів почало псуватися, ліки та препарати для лікування дуже здорожчали. «Фармакологічну мафію, – констатувала вона з жалем, – здолати неможливо.»

Також коротко прозвітували представники інших служб.

Далі слово взяли «чорнобильці». Зокрема, Іван Маліновський зазначив, що до 30-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС вийшла постанова Верховної ради про вшанування, проведення, відзначення і т.п. аж на 9-ти сторінках.

«Краще замість всього отого пафосу, – сказав він, – було б одне речення про повернення в силу «Закону України про статус  та  соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи» в  редакції 1991 року в повному обсязі. І більше нам не треба було б жодного вшанування чи покладання.»

Також, Іван Миколайович зазначив, що по великому рахунку ніяких вимог до місцевої влади вони не ставлять, адже і так всім зрозуміло, що на місцевому рівні багато вирішити не вдасться.

«Ми так чи інакше співпрацювали з усіма мерами міста: з Болобаном ми вирішували питання по путівкам на оздоровлення дітей, з Френкелем – по житлу для «чорнобильців», з Котенком домовлялися стосовно лікування  та протезування зубів. З Козярчуком поки нічого конкретного сказати не можу, але сподіваюсь, що й з ним знайдемо спільну мову.»

Вирішувати проблеми ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС треба згори, переконаний І.Маліновський, але складається враження, що держава згадує про них тільки під чергову річницю і чекає, поки їх зовсім не залишиться.

А от Євген Лазукін мав конкретні претензії до міських очільників, точніше – до лікарні: так, мова все про ті ж кляті благодійні внески:

«Ви якщо вже нічого путнього не даєте, – зауважив він, – то хоч припиніть з нас брати. Пам’ятайте, Україна сьогодні існує завдяки таким як ми.»

«СГ».

Про автора

Публікації по темі

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована. Обов’язкові поля позначені (обов’язкове)

Розсилка новин